ЗОШ І-ІІ ст. с. Розжалів

Наше село існує з часів Галицько-Волинського князівства. Перша згадка про село Розжалів збереглася в архівах міста Белза, де записано, що в 1388р. наше село було підпорядковане Белзькому князівству (Мазовецьке князівство). З 1426р. вже належало до Сокаля і в селі було 1154 особи. Віддавна в селі була церква - навпроти церкви деревяна школа і пожежна частина. За Австро-Угорщини школа була одно класова. Був вчитель Великопольський Олександр. В селі було мало освідчених людей, бо за освіту треба було платити великі гроші. Вчениними були:

1. Покотило Павло (Демків)

2. Покиньброда Федь (Лозовий)

3. Покотило Гриць (Вовків)

4. Покотило Василь (Вовків)

5. Дещаківський Данило (Сойків)

6. Пура Василь (Яцвиськів)

7. Фарина Степан (Гумеників)

8. Коваль Роман (Берісків)

9. Великопольський Володимир

(Австрійський уряд наклада на людей великі податки, хлопців забирав до свого війська)

В 1907 р. в селі збудовану муровану червону школу. В цьому приміщені працювала 4-річна школа. Всі діти мали змогу вчитися на рідній мові із викладанням польської. Був вчитель на прізвище Васько зі своєю дружиною. В школі вчилися діти з Розжалова і Андріївки. З 1940-1948рр. директором був Кулинич М.С.

В серпні 1949 р. школу від Кулинича М.С. прийняв молодий директор Проців Василь, якого перевели в Розжалів з Немилова. Школа до нового навчального року не була забезпечина паливом, не було вчителів. У школу в цьому році прийшли вчителі всі молоді, фактично- з шкільної лави: Сухнацький Григорій ( на історію), Проців Галина ( на укр.. мову і біологію), Шавалюк Богдан (на математики), Ліцовська Іванна - на 1-4 кл., подружжя Галайків, вожатим Зварич Антон, Возняківський Михайло - 1-4 кл. Було важко у всіх відношеннях, але колектив, очолюваний Процівим В.П. був молодий, дружній, тож і труднощі легко долали. У 1952р. Проціви були переведені в іншу школу. Директором став Гргорій Сухнацький.

Із спогадів колишнього директора школи Проціва Василя .

На долю Проціва В.П. прийшлось прийняти Розжалівську семирічну школу в трудні повоєнні роки, коли ще не закінчилась боротьба військ НКВД з бойовиками УПА. І тоді також почалась колективізація в Розжалові. Він згадує, коли одержав призначення, щоб замінити директора Кулинича М. і працювати директором Розжалівської семирічної школи то до Розжалова на той час було трудно добиратися з Радехова, автобуси ще не їздили. І він вирішив йти пішком. Коли минув уже Радехів, то наздогнала його підвода. То їхав житель с.Розжалова Грева Яким котрий возив контингент збіжжя в Радехів. Вони по дорозі в розмові познайомились і Грева привіз його додому. Там він переночував. Ранком він побачив молоду дівчину. Це була дочка господаря Ганна. Він її впізнав, бо вона на той час вже працювала вчителькою у Середпільцях, а він був директором в Немилові. І коли на другий день прийняв школу, то побачив, що не вистарчає повністю вчителів. Потрібно було самому шукати вчителів. З Немилова прийшла до Розжалова вчителька Галина Шавалюк (майбутня дружина) Богдан Шавалюк ( математик) Сухнацький, з Буського району приїхав Галайко олодимир Онуфрійович., був ще і Возняківський Михайло Васильович ( вчитель 1-4класів). Згадує Василь Проців, що коли його завели на квартиру до Покиньброди Якова, як гостинно і смачно його вгощали. Він хвалить Розжалівських господинь, що дуже смачно готували їжу і випікали дуже добре солодке печиво. Також він згадує про знайомство і дружбу із священником Кулиничем Григорієм, котрий його пізніше виручив з біди.

А було це так: коли народився його син Ігор, священник таємно його хрестив і хрещено матірю була їм ость Софія, а батьком - Мельник Олекса. Було запрошено багато гостей: ввесь учительський колектив знайомі і рідні, а також сільських музикантів. Всі збавлялись і танцювали, що було не дозволено. А в той час приходили з лісу бойовики УПА, а саме «Соловейко». Отож він погрозив ВасилевіЮ що він буде за це відповідати. Василь розповів отцю Григорію і він ту справу залагодив, так що о.Григорій виручив його з біди. Розповідає Василь Проців, як переслідувало його КГБ, робили обшуки в квартирі, як часто виручала його дружина Галя. Так, що приходилось йому дуже тяжко перебувати ці трудні часи в с.Розжалові.

З 1955 по1970 р.р директором працював Галайко Володимир Онуфрійович. В 1956 р. був перший випуск семилітньої школи. В школі працювало 9 вчителів. А в 1961 р. був перший випуск восьмирічної школи. В школі вже працювало 12 вчителів. Галайко В.О. в 1967 р. розпочав будівництво нової школи.

В 1971р. директором школи став Дубик Дмитро Юліанович. На його долю випало відкриття нової школи. 5 грудня 1971р. ласкаво відчинила двері новобудова. Незабутній день для учнів і вчителів Розжалівської школи, у них нова школа. Раді учні і вчителі. А подарував цю школу - колгосп «Україна», головою якого був Шевчук Петро Степанович. Слова привітань в цей день лунали з уст голови колгоспу Шевчука П.С. і гостей району. Зі словами подяки виступив директор школи Дубик Дмитро Юліанович.

Особливо раділи першокласники. Їх радо повела в клас перша вчителька Зиновія Романівна Луцик.

Школу нову заселила

Дружна учнівська сімя

І цьому дню прекрасному

Не буде забуття.

Роки незалежності стали для педагогічного колективу школи справді щасливими. Бо його почала очолювати Марія Василівна Горбай. Людина розумна, ділова, енергійна, сповнена бажань творити. Школа стала справді другою домівкою як для вчителів, так і для учнів. Кожен наступний день відрізнявся від попереднього.

Як легко працювати шкільному колективу, коли знаєш, що про тебе думають, вболівають.

В серпі 2015 року директором стала працювати Гаєвська Галина Михайлівна, за фахом вчитель історії. Людина працьовита, творча, школу постійно оновлює, дбає про навчально-виховний процес. Батьки і діти, педагогічний колектив раді такомуенергійному керівнику.